Перейменування вулиць села Хотів
Фактично із початком війни росії проти України із 2014 р. актуалізувалась тема очищення українського політичного та громадського кого простору від наративів комуністичної та російської імперської ідеології. Одним із перших його кроків стала широка кампанія із перейменування географічних об‘єктів та об'єктів топоніміки населених пунктів (вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, скверів, бульварів, зупинок громадського транспорту (метро) тощо).
Відродження української культури та відновлення історичної справедливості, повернення із історичного забуття імен видатних представників українського народу потребує невідкладних заходів щодо їх закріплення у публічному просторі та у суспільній свідомості українського народу.
При перейменуванні вулиць, обов’язково і першочергово потрібно враховувати місцевий контекст, історію села та стару топоніміку. Саме це що формує нашу ідентичність та неповторність.
Перейменування об’єктів топоніміки у нашому селі проводиться вже не вперше. Так у 2007 р., одночасно із відкриттям нової школи та пам’ятника жертвам Голодомору було перейменовано вулиці Леніна, Калініна, Карла Маркса та інших «вождів» минулої комуністичної влади.
Із прийняттям у 2022-2023 рр. Верховною Радою України низки законів України органи місцевого самоврядування у шестимісячний строк зобов’язані були здійснити перейменування райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об’єкти топонімії населених пунктів, а також інші географічні об’єкти, назви яких містять символіку російської імперської політики
Розпорядженням сільського голови Феодосіївської сільської ради у червні 2023 р. утворено робочу групу з питань найменування та перейменування скверів, вулиць, провулків, проїздів, площ, набережних чи інших об’єктів топоніміки населених пунктів Феодосіївської сільської територіальної громади. До складу робочої групи увійшли від села Хотів Олеся ГОЛУБ, Оксана ДОВГАН, Іван КІСІЛЬ, Євгенія КРАВЧЕНКО. Також до роботи долучився Владислав КАРПЕНКО. Члени робочої групи доволі швидко опрацювали проблемні об'єкти топоніміки та подали відповідні пропозиції до виконкому. Власне ці пропозиції лягли у основу розпорядження голови Київської обласної державної (військової) адміністрації.
Члени робочої групи опрацювавши об'єкти топоніміки констатували, що наступним вулицям, провулкам і площам села Хотів присвоєні імена або псевдоніми осіб, пов’язаних із реалізацією російської імперської політики та пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму:
- вулиця Петра ЖИДКОВА;
- вулиця Миколи КНЯЗЬКІНА;
- площа Валентина ПАШИРОВА;
- вулиця Юрія ГАГАРІНА;
- вулиця Костянтина ЗАСЛОНОВА;
- вулиця Олега КОШОВОГО;
- вулиця Олександра МАТРОСОВА;
- вулиця Павла ЛЬВОВА;
- вулиця Олександра НЕВСЬКОГО;
- провулок Олександра НЕВСЬКОГО;
- вулиця Семена РУДНЄВА;
- вулиця Олександра СУВОРОВА;
- вулиця Миколи ЧИРКИ;
- вулиця Валерія ЧКАЛОВА.
При цьому вулиця Петра ЖИДКОВА, вулиця Миколи КНЯЗЬКІНА та площа Валентина ПАШИРОВА, не підлягають перейменуванню. Відповідно до положень підпунктів «в» і «г» частини 4 пункту 1 статті 2, частини 2 пункту 2 статті 8 Закон №3005-IX перейменування топонімічних об’єктів населених пунктів України не здійснюється у випадку якщо їх названо на честь осіб, які брали безпосередню участь у вигнанні нацистських окупантів з України.
До цієї групи об’єктів топоніміки належать назви вулиць названі на честь героїв СРСР, які загинули у битві біля села Хотів під час Київської наступальної операції у листопаді 1943 р.:
- ЖИДКОВ Петро Анфімович (1910-1943), старший лейтенант, уповноважений із контррозвідки 3-го механізованого полку 71 механізованої бригади;
- КНЯЗЬКІН Микола Григорович (1919-1943), гвардії старший сержант, механік-водій 74 танкового полку 71 механізованої бригади;
- ПАШИРОВ Валентин Дмитрович (1923-1943), лейтенант, командир танка 74 танкового полку 71 механізованої бригади.
Звання Героя Радянського Союзу їм було присвоєно посмертно.
Решта ж об'єктів топоніміки с. Хотів, яким присвоєні імена або псевдоніми осіб, пов’язаних із реалізацією російської імперської політики та пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації, як держави-терориста проти України підлягають перейменуванню
Вулицю Юрія ГАГАРИНА перейменовано на Сергія КОРОЛЬОВА.
Ці постаті не потребують особливих роз’яснень та коментарів.
ГАГАРІН Юрій Олексійович (1934-1968), льотчик-космонавт СРСР, Герой Радянського Союзу. Особа, яка не пов’язана із розвитком української національної державності, науки, культури. Образ Юрія ГАГАРІНА використано для глорифікації та/або виправдовування російської імперської політики.
В той же час КОРОЛЬОВ Сергій Павлович (1906-1966) – український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Один із засновників практичної космонавтики. Під його керівництвом було запущено першу міжконтинентальну балістичну ракету, перший штучний супутник Землі, здійснено перший політ людини (Юрія Гагаріна) в космосі вихід людини в космос.
Вулицю Костянтина ЗАСЛОНОВА перейменовано на ЗВЕНИГОРОДСЬКУ.
ЗАСЛОНОВ Костянтин Сергійович (1909-1942), росіянин, командир партизанського загону і бригади (об’єднання) який діяв у Оршанському районі Вітебської області Білоруської РСР, загинув у бою, Герой Радянського Союзу. Підстава – особа, яка обіймала керівну посаду у збройних формуваннях Робітничо-селянської Червоної армії збройних сил СРСР.
Цю вулицю було перейменовано на ЗВЕНИГОРОДСЬКУ.
У 2016-2017 рр. архітектурно-археологічна експедиція Інституту археології НАН України під керівництвом Гліба ІВАКІНА, Всеволода ІВАКІНА та Івана ЗОЦЕНКА проводила наукові дослідження по вул. Метрологічна Голосіївського району м. Києва (нині тут побудовано ЖК «Кришталеві джерела»). Результатами досліджень стало відкриття низки житлових споруд, низки господарських споруд. Усі ці об’єкти датуються ХІ-ХІІІ ст. Окрім характерного для сільських поселень матеріалу було виявлено ряд статусних речей, більш характерних для міського аристократично середовища. Це поселення археологи ідентифікували як літописне місто – Звенигород Київський.
На думку вчених, досліджений археологічний комплекс, був резиденцією представника великокнязівської адміністрації в цьому стратегічно важливому районі, який очолював форпост, що контролював підхід до Києва з південного заходу — давній шлях на Василів на Стугні і далі на Юр’їв (сучасне м. Біла Церква) на Росі. Археологічні розвідки показали наявність на території села Хотів наявність хуторів і окремих садиб періоду Київської Русі, які тяжіли до цього міста.
Вулицю Олега КОШОВОГО перейменовано на Катерини БІЛОКУР.
КОШОВИЙ Олег Васильович (1926-1943), учасник підпільної організації «Молода гвардія» у м. Краснодон, Луганської області під час Другої світової війни, розстріляний нацистами, Герой Радянського Союзу. Підстава – особа, яку було введено пантеону радянських героїв через літературний образ створений Олександром Фадєєвим у романі «Молода гвардія». Образ Олега КОШОВОГО використано для глорифікації російської імперської політики
БІЛОКУР Катерина Василівна (1900-1961) – українська художниця жанру наївного мистецтва, майстриня народного декоративного живопису. Входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.
Вулицю Олександра МАТРОСОВА перейменовано на Григорія ГРАБ'ЯНКИ.
МАТРОСОВ Олександр Матвійович (1924-1943), рядовий-піхотинець 254-й гвардійського стрілецького полку 56-ї гвардійської стрілецької дивізії часів Другої світової війни, вчинив геройський подвиг закривши амбразуру своїм тілом. Герой Радянського Союзу. Підстава – особа, яку було введено до пантеону радянських героїв, у радянській офіційній пропаганді вчинок Матросова став символом любові до Батьківщини та активно пропагувався для спонукання недосвідчених солдатів йти на невиправдані ризики.
ГРАБ'ЯНКА Григорій Іванович (1666-1738), український державний та військовий діяч у добу Гетьманщини. Суддя Гадяцького полку, полковий обозний, полковник Гадяцького полку. Автор одного з відомих козацьких літописів «Літопису Граб'янки». Відповідно до наказу гетьмана Івана Скоропадського у 1719 р. особисто провів розмежування земель та визначив межі між селами Хотів (власність Києво-Печерської лаври), Жуляни (власність Кияво-Софійського митрополичого монастиря) та Гатне (власність Київського Пустинно-Миколаївського монастиря). Визначення меж сіл призвело до припиненення конфліктів між мешканцями зазначених сіл.
Вулицю Павла ЛЬВОВА перейменовано на Олександра ЛАДИЖИНСЬКОГО.
ЛЬВОВ Павло Григорович (1915-1943), капітан, помічник начальника політичного відділу по роботі серед комсомольців, 71 механізований полк 9 механізованої бригади. Підстава – особа, яка обіймала керівну посаду у збройних формуваннях Робітничо-селянської Червоної армії збройних сил СРСР. Присвоєння його імені одній із вулиць села Хотів є відбулося через помилку у документах. Так у одному із донесень його було включено до списків загиблих за 6 листопада (битва біля села Хотів), а фактично загинув 11 листопада поблизу залізничної станції Попільня.
ЛАДИЖИНСЬКИЙ Олександр Діонісійович (1823-1878), священик хотівської церкви Святих рівноапостольних царів Костянтина та Олени. У 1860 році він організовує при церкві церковно-парафіяльну школу. Активна просвітницька діяльність була відзначена Київським митрополитом.